Гуцули. Гливи. Саксофон

Гуцули. Гливи. Саксофон
2 Серпня 2013

«Гуп, гуц гуцули на сивій кобилі,

Один їде на фостику, а другий на гриві.

Один їде на фостику та й в сопілку грає,

Другий їде та й на гриві й гриву розчесає.

Не той гуцул, не той гуцул, що загуцуливсі,

А той гуцул, а той гуцул, що в горах родивсі»

Гуцули – це етногра­фічна група україн­ців, що живуть у Карпатах. Територія Гуцульщини в Україні займає 6,5 тис. км2. Саме цьому етнокультур­ному краю 13 років сво­го життя присвятив відо­мий фотограф Євген Гапич. Минулими вихідними у ко­ломийському літньому кафе «Веранда» була представле­на персональна 12 фотовис­тавка під назвою «Гуцули». Загалом колекція Євгена Гапича налічує понад дві со­тні робіт. У Коломиї, на жаль, немає такої виставкової за­ли, у якій одночасно мож­на було б розмістити ці світ­лини. Тому авторові довело­ся розділити роботи за тема­тикою. Отож у творчому до­робку автора є: «Великоднє диво», «Майстри Космача», «Гуцульський рік», а також збірка світлин, яка відобра­жає гуцульські свята і тра­диції.

– Етап відбору фотогра­фій завжди важкий. В різні періоди часу кожна світлина набуває ще більшої ціннос­ті і подобається по-своєму. Річ у тім, що вже майже не залишилося справжніх тра­дицій та обрядів, які прита­манні гуцулам. До прикла­ду, в Космачі ще зберегла­ся надзвичайна Меланка, але немає вже справж­ньої Розколяди. Натомість у Верховині ще є справ­жня Розколяда, але немає Меланки. Тому і збираю все по селах, де ще зберегли­ся традиції. Як фотограф, мрію максимально зібрати усі ці документальні факти і не пропустити жодного ці­кавого моменту, – розпові­дає Євген.

За словами автора, най­більшою проблемою є те, що цю культуру і традиції необхідно берегти і переда­вати з покоління в поколін­ня, чого, на жаль, не відбу­вається у теперішні часи. На світлинах зображені діти, молодь та старші люди, зо­крема надзвичайно талано­виті майстри, зображені і ті, які, на жаль, вже відійшли у вічність.

– З робіт автора видно, що основною метою виставки є збереження гуцульських ти­пів облич, а також традицій і ремесел, якими володіли гуцули. Це позитивний мо­мент, адже це все матиме не­абияку вартість для майбут­нього покоління, – зазначив викладач Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, депутат Коломийської міської ради Юрій Плекан.

Подивитися на «Гуцулів» у «Веранду» прийшли лю­ди, яким не байдуже фото­мистецтво, а також прості відвідувачі кафе. До слова, нестандартний формат ви­ставок автору до душі. На його думку, коли люди ідуть до музею, вони вже нала­штовані оглядати виставку, як результат – несправжні емоції та враження. У літ­ньому кафе в приємній ат­мосфері за філіжанкою ка­ви можна поспілкуватися з друзями і водночас пізнати світ гуцулів.

998050_407263709383504_1405036928_n.jpg

На всіх, хто завітав на за­хід, чекала приємна неспо­діванка – дегустація страв з екологічно чистого продук­ту – глив. Не секрет, що гри­би – одна з найулюбленіших страв гуцулів, тому до орга­нізації виставки обрали, так би мовити, сучасний і смач­ний підхід. Варто зауважи­ти, що гливи – справжня зна­хідка для будь-якого куліна­ра чи домашньої господи­ні. З них готують різні стра­ви: варять, смажать, парять, маринують, солять, сушать. Особливо смачною була за­піканка «Маїна», яку приго­тувала дружина фотомитця. Куштували страви та пере­глядали світлини під чарів­ні звуки саксофону, що при­давало атмосфері особливо святкового відтінку. Своїми роботами майстер докумен­тальної світлини залишив значний слід в історії гу­цульського краю, який запав йому глибоко в серце.

Виставка триває, отож ко­ломийці, а також гості міста мають змогу її оглянути.

Джерело:  Олександра Щербакова