Ігор Бакай: Буду воювати до перемоги

Ігор Бакай: Буду воювати до перемоги
13 Березня 2023
"Якраз 24 лютого, у день першої річниці повномасштабного вторгнення росії в Україну, пощастило зустрітися з коломиянином Ігорем Бакаєм. Юнак уже майже рік захищає кожного з нас від російських окупантів. Раніше ми вже спілкувалися – телефоном. Під час короткої паузи між боями зв’язок постійно рвався, але Ігор запевнив: наша перемога – безумовна, це тільки питання часу. Адже українці боронять рідну землю, за нами – всі сили добра…Кілька днів вдома, але думками – там, на позиціях, - зізнається Ігор Бакай", - про це пише газета «Вільний голос».

Його бойовий шлях почався із командира гранатометного взводу у 77 батальйоні територіальної оборони. Згодом юнак командував протитанковим взводом. Згодом перевівся у інший батальйон. Тепер разом із вищим командуванням приймає важливі стратегічні рішення. Вважає, що пріоритетом українського військового командування має бути постулат: з мінімальними втратами для себе нанести максимальну шкоду ворогу. Прагне, щоб усі побратими живими й здоровими повернулися додому, до своїх сімей, до батьків, до дітей.

- Найсерйозніша ситуація нині під Соледаром, Бахмутом, - зазначає Ігор. – Саме там потрібна найбільша допомога. Величезне значення має зброя від наших закордонних партнерів, навчання наших воїнів. Підтримка світу додає впевненості у власних силах, додатково мотивує. Сьогодні за рахунок протитанкової зброї ми вже долаємо російську чисельну перевагу в танках. Ще недостатньо протиракетної, протиповітряної, протиморської зброї. І чим швидше вона у нас буде, тим міцніші ми ставатимемо. Очевидно, що зупинити ворога можна тільки силою, а не умиротворенням. Тому західна допомога є вирішальним аргументом стримування агресора.

За плечима у хлопця – Слов’янський напрямок, річка Оскіл, яка стала межею між ворогом і українським військом. Прикметно, що у лісах довкола наша розвідка знайшла чимало замаскованих ворожих складів з озброєнням. Це свідчить про добре орієнтування окупантів на нашій території, ретельну підготовку. Там, до речі, узяли в полон «чмобіків»… Згодом підрозділ перевели на кордон з Білгородом, на другу лінію оборони. Легко не було: постійні прильоти. Важко було бачити поодиноких місцевих мешканців, які досі впевнені, що росіяни прийдуть їх звільняти…
Відпустка «не відпускає» Ігоря від побратимів. Усі думки там, з ними. Переживає за них. Каже, що як слід відпочине уже після війни:

- Маємо довести цю справу до кінця, покінчити з ворогом раз і назавжди. Хочу, щоб мої батьки, рідні жили у мирній державі, не прокидалися від виття сирен, не шукали прихистку по світах. Буду воювати до перемоги...
Ігор Бакай, 24-літній юнак з рішучим поглядом і сталевими нотками в голосі, переконливо запевнив: це буде рік нашої перемоги. Десь ближче до літа ворог буде розбитий. Зрештою, Україна щодня, щохвилини перемагає на різних фронтах — безпосередньо зі зброєю в руках, на волонтерській ниві, на інформаційному полі, перемагає тоді, коли ми жертвуємо гроші, час, серце для Перемоги. Україна вже перемогла, коли вирішила, що не готова віддати бодай клаптик своєї землі і стала на її захист. Україна перемогла екзистенційно, коли весь світ зрозумів, що Україні бути. Бо супроти такого духу, який оприявнюють українці щодня, не можна нічого протиставити. Разом ми доведемо справу до кінця. Боротьба ще триває, однак момент незворотності пройдено.

 Валентина Близнюк.