«Ми більше не віримо засновникові кооперативу – мерові міста!»
Це не просто слова. Це – крик людської душі. Бо скільки можна оббивати пороги та постійно натикатися на одні й ті самі слова непричетності до того будівництва або ж на відмовки типу: зачекайте ще трохи, до нового року буде все. До якого тільки нового року – невідомо. І найприкріше в цій історії із забудовником це те, що він, тобто засновник кооперативу «Аквамарин» пан Ігор Слюзар, тепер є мером міста, і постраждалим пайовикам практично немає до кого звернутися за допомогою. Адже в цьому випадку вони натикаються на одні й ті ж самі граблі.
Ми ж у журналістському розслідуванні щодо довгобуду на вул. Палія, 4б практично ставимо крапку, адже тут усе відомо: доведено документально, що забудовником та засновником кооперативу «Аквамарин» у 2006 році (Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи за №846181, серія А00, обслуговуючий кооператив «Аквамарин», ідентифікаційний код юридичної особи: 34517938, місце знаходження юридичної особи: м. Коломия, вул. Палія, 4б, дата реєстрації – 15 листопада 2006 року) був саме нинішній міський голова Ігор Слюзар та його перший соратник, нині перший заступник Тарас Яворський.
Наявні протоколи зборів засновників обслуговуючого кооперативу «Аквамарин» за присутності Слюзара Ігоря Богдановича, Яворського Тара- са Орестовича та Друляка Володимира Дмитровича (голова зборів – Яворський Т. Я., секретар – Друляк В. Д.) про вступ у обслуговуючий кооператив «Аквамарин» людей, які забажали придбати в будинку на Палія, 4б квартири, тобто стати пайовиками та членами вищезгаданого кооперативу. Є договір оренди землі під дану забудову, завірений І.Слюзаром, де орендодавцем виступає Коломийська міська рада, а орендарем – обслуговуючий кооператив «Аквамарин» в особі його голови – Яворського Тараса Орестовича. Мають члени кооперативу й Статут обслуговуючого кооперативу «Аквамарин», завірений особисто І. Слюзаром.
Доведено, що саме ці особи брали особисто гроші за квартири в цьому будинку-довгобуді ще тоді, на початку будови, що підтверджено не тільки словами пайовиків, які ці гроші проплачували, але й тими квитанціями доприхідних касових ордерів на величезні суми, які людям видавали, підписані особисто паном І. Слюзаром та паном Т. Яворським. Тепер же тільки залишається сподіватися на розум і людяність тих, хто на сьогодні людей просто «кинув», залишається сподіватися на настирливість у досягненні своєї мети тих, хто в цій історії постраждав та залишився і без квартири, і без грошей, лише при своїх мріях в’їхати в новеньке елітне житло, обіцяне ще п`ять років тому.
Містом повзуть чутки, на крані перерізано троси
Містом же ширяться чутки, буцімто хтось обрізав троси на крані, який роками стоїть нерухомо на подвір`ї будови- довгобуду й це, мовляв, не дає продовжувати роботи, бо нема чим цеглу (яка, до речі, розсипається вже, – авт.) на висоту підняти… Про це, зокрема, написано й у коментарях до статті журналістського розслідування, викладеного на сайті тижневика «Коломийські ВІСТИ» захисниками засновників «Аквамарину». Щодо крану, то розпочинаючи своє журналістське розслідування, тобто на першій зустрічі з пайовиками на подвір`ї довгобуду на Палія, 4б, де були присутні не тільки ініціатори та постраждалі, а й теперішній голова кооперативу «Аквамарин» пан Володимир Іванюк, троси на крані були цілими. Ми гарненько територію обстежили. А ось уже за кілька днів пайовики зателефонували та повідомили про те, що з будови було знято охорону та перерізано троси на тому злощасному крані, який тепер став стопором у подальшому будівництві. Примітивно, правда, і якось по-дитячому... Як у відомому анекдоті про Вовочку: чому не виконав домашнє завдання? Бо зошит забув удома – була відповідь. Тут можна тільки здогадуватися, чиїх тут рук справа.
Пайовиків стає все більше і вони уже не мовчать
На черговій минулотижневій зустрічі пайовиків на подвір`ї довгобуду на Палія, 4б тих, хто вклав гроші й проплатив за своє елітне житло, було вже значно більше – 63 особи. Звичайно, люди хвилюються й вони у відчаї. Хоча ті, хто має ще борги перед забудовником, готові вкласти ті гроші, але вкласти їх цілеспрямовано, а не віртуально.
Тетяна СТАРЕЦЬ, кв. 93:
– Ми гроші за квартиру в будинку на Палія, 4б проплатили всі ще тоді, коли лише розпочиналося будівництво. Щоб купити квартиру й не тулитися в одній маминій, я, мій брат Старець Ігор (який є власником квартири, а я захищаю його інтереси, доки він за межами країни на заробітках) і наша мама важко працювали в Італії. І, як сьогодні бачимо, все марно, ми не віримо, що колись буде правда і ми будемо тут жити. Нині мій брат і мама далі заробляють гроші знову ж у тій Італії на нову квартиру в іншому будинку… А поки що ми й далі тулимося у тісній квартирі…
Наталія ДЕМЧЕНКО, кв. 7 (розповідає, не приховуючи сліз):
– Моя мама Дарка вже тринадцятий рік на заробітках у далекій Португалії. Працювала, щоб заробити нам на квартиру, ми ще в 2006 році проплатили всю суму за обіцяне нам житло.
Але де воно? Я зі своєю 12-річною донькою живу по чужих квартирах (бо тулитися в маминій було просто вже неможливо: проживали там і я, і брат, і сестра, і мама), у той час, як діти Слюзара живуть у палацах, купаються в басейні, їздять відпочивати за кордон, у них няньки, у них – усе… А чим гірша за дітей Слюзара моя донечка?! Окрім того, величезні суми ми проплатили просто в руки Слюзару.
Як може така людина спокійно жити, спокійно працювати, дивитися в очі нам, як він не боїться Бога?!
Моя мама далі гірко працює, знову заробляє на житло. Я ж іще сподіваюся на вирішення проблеми.
***
І таких гірких сповідей – чимало. Чи почує їх той, хто б мав почути та чи допоможе залагодити цю проблему? Але, як кажуть, на все воля Божа, бо ж ми всі – Божі діти, і як батько карає дитину, так і Божа кара може дістати кожного з нас.
Та, певно, й що випливає з журналістського розслідування, засновникам кооперативу «Аквамарин» не капає за плечі, вони не туляться в тісних чужих квартирах зі своїми половинами та дітьми, вони ж, засновники кооперативу, живуть у величезних палацах з басейнами, бо будинками це вже й не назвеш, володіють дачами і не тільки в цьому регіоні, але й у елітному курортному Яремчанському…Це, скажімо, не заборонено нікому мати, але коли за всім цим не стоять обдурені люди, не ллються їхні сльози за неотримане елітне житло, не крутяться віртуально мільйони чужих грошей… Хотілося б отримати відповідь, чи не на ці хороми й палаци пішли гроші цих та інших пайовиків?!
P.S. Звичайно, матиме слово й засновник кооперативу «Аквамарин», теперішній міський голова Ігор Слюзар. Він підіб’є підсумок усього нами написаного та, сподіваюся, не «кине» вчергове людей, не звинуватить опозицію та своїх колишніх опонентів на мерське крісло в тім, що це, мовляв, усе вони придумали, що це вони гальмують всі там роботи та на нього дарма «наїжджають», не буде, як першокласник, кивати на перерізані троси (зрештою, хто б то не зробив, люди-пайовики в тім не винні, питайте зі сторожа, якому, певно, зарплатню платять, питайте з правоохоронців, до яких би мали звернутися за допомогою), не звинуватить тих, хто має борги перед забудовником, бо там не такі вже й великі суми й вони вагомого внеску у забудову не внесуть, а все ж допоможе поки що крайнім і постраждалим в цій історії з довгобудом людям, не на словах пообіцяє, а конкретними діями доведе, бо довгобуд стоїть без даху, а зима ж не за горами….