«Ми більше не віримо засновникові кооперативу – мерові міста!»

«Ми більше не віримо засновникові кооперативу – мерові міста!»
2 Серпня 2013

Це не просто слова. Це – крик людської душі. Бо скільки можна оббивати поро­ги та постійно натикатися на одні й ті самі слова непричет­ності до того будівництва або ж на відмовки типу: зачекайте ще трохи, до нового року буде все. До якого тільки нового року – невідомо. І найприкріше в цій історії із забудовником це те, що він, тобто засновник коопе­ративу «Аквамарин» пан Ігор Слюзар, тепер є мером міста, і постраждалим пайовикам прак­тично немає до кого звернути­ся за допомогою. Адже в цьому випадку вони натикаються на одні й ті ж самі граблі.

Ми ж у журналістському роз­слідуванні щодо довгобуду на вул. Палія, 4б практично ста­вимо крапку, адже тут усе відо­мо: доведено документально, що забудовником та засновни­ком кооперативу «Аквамарин» у 2006 році (Свідоцтво про державну реєстрацію юридич­ної особи за №846181, серія А00, обслуговуючий коопера­тив «Аквамарин», ідентифіка­ційний код юридичної особи: 34517938, місце знаходження юридичної особи: м. Коломия, вул. Палія, 4б, дата реєстрації – 15 листопада 2006 року) був саме нинішній міський голо­ва Ігор Слюзар та його перший соратник, нині перший заступ­ник Тарас Яворський.

Наявні протоколи зборів за­сновників обслуговуючого ко­оперативу «Аквамарин» за присутності Слюзара Ігоря Богдановича, Яворського Тара- са Орестовича та Друляка Володимира Дмитровича (го­лова зборів – Яворський Т. Я., секретар – Друляк В. Д.) про вступ у обслуговуючий коопе­ратив «Аквамарин» людей, які забажали придбати в будин­ку на Палія, 4б квартири, тоб­то стати пайовиками та чле­нами вищезгаданого коопе­ративу. Є договір оренди зем­лі під дану забудову, завірений І.Слюзаром, де орендодавцем виступає Коломийська міська рада, а орендарем – обслуговую­чий кооператив «Аквамарин» в особі його голови – Яворського Тараса Орестовича. Мають члени кооперативу й Статут обслуговуючого кооперативу «Аквамарин», завірений осо­бисто І. Слюзаром.

Доведено, що саме ці особи брали особисто гроші за квар­тири в цьому будинку-довгобуді ще тоді, на початку будови, що підтверджено не тільки слова­ми пайовиків, які ці гроші про­плачували, але й тими квитан­ціями доприхідних касових ор­дерів на величезні суми, які лю­дям видавали, підписані осо­бисто паном І. Слюзаром та паном Т. Яворським. Тепер же тільки залишається сподівати­ся на розум і людяність тих, хто на сьогодні людей просто «ки­нув», залишається сподіватися на настирливість у досягнен­ні своєї мети тих, хто в цій іс­торії постраждав та залишив­ся і без квартири, і без грошей, лише при своїх мріях в’їхати в новеньке елітне житло, обіцяне ще п`ять років тому.

Містом повзуть чутки, на крані перерізано троси

Містом же ширяться чут­ки, буцімто хтось обрізав тро­си на крані, який роками стоїть нерухомо на подвір`ї будови- довгобуду й це, мовляв, не дає продовжувати роботи, бо нема чим цеглу (яка, до речі, розси­пається вже, – авт.) на висоту підняти… Про це, зокрема, на­писано й у коментарях до статті журналістського розслідуван­ня, викладеного на сайті тиж­невика «Коломийські ВІСТИ» захисниками засновників «Аквамарину». Щодо крану, то розпочинаючи своє журналіст­ське розслідування, тобто на першій зустрічі з пайовиками на подвір`ї довгобуду на Палія, 4б, де були присутні не тільки ініціатори та постраждалі, а й теперішній голова кооперативу «Аквамарин» пан Володимир Іванюк, троси на крані були ці­лими. Ми гарненько територію обстежили. А ось уже за кіль­ка днів пайовики зателефону­вали та повідомили про те, що з будови було знято охорону та перерізано троси на тому зло­щасному крані, який тепер став стопором у подальшому будів­ництві. Примітивно, правда, і якось по-дитячому... Як у відо­мому анекдоті про Вовочку: чо­му не виконав домашнє завдан­ня? Бо зошит забув удома – бу­ла відповідь. Тут можна тіль­ки здогадуватися, чиїх тут рук справа.

f_084.jpg

Пайовиків стає все більше і вони уже не мовчать

На черговій минулотижневій зустрічі пайовиків на подвір`ї довгобуду на Палія, 4б тих, хто вклав гроші й проплатив за своє елітне житло, було вже значно більше – 63 особи. Звичайно, люди хвилюються й вони у від­чаї. Хоча ті, хто має ще бор­ги перед забудовником, гото­ві вкласти ті гроші, але вклас­ти їх цілеспрямовано, а не вір­туально.

Тетяна СТАРЕЦЬ, кв. 93:

– Ми гроші за квартиру в бу­динку на Палія, 4б проплати­ли всі ще тоді, коли лише роз­починалося будівництво. Щоб купити квартиру й не тулити­ся в одній маминій, я, мій брат Старець Ігор (який є власником квартири, а я захищаю його ін­тереси, доки він за межами кра­їни на заробітках) і наша мама важко працювали в Італії. І, як сьогодні бачимо, все марно, ми не віримо, що колись буде правда і ми будемо тут жити. Нині мій брат і мама далі заробля­ють гроші знову ж у тій Італії на нову квартиру в іншому бу­динку… А поки що ми й далі тулимося у тісній квартирі…

Наталія ДЕМЧЕНКО, кв. 7 (розповідає, не приховуючи сліз):

– Моя мама Дарка вже три­надцятий рік на заробітках у далекій Португалії. Працювала, щоб заробити нам на квартиру, ми ще в 2006 році проплатили всю суму за обіцяне нам житло.

Але де воно? Я зі своєю 12-річ­ною донькою живу по чужих квартирах (бо тулитися в мами­ній було просто вже неможли­во: проживали там і я, і брат, і сестра, і мама), у той час, як ді­ти Слюзара живуть у палацах, купаються в басейні, їздять від­почивати за кордон, у них нянь­ки, у них – усе… А чим гір­ша за дітей Слюзара моя доне­чка?! Окрім того, величезні су­ми ми проплатили просто в ру­ки Слюзару.

img 139.jpg

Як може така людина спокій­но жити, спокійно працювати, дивитися в очі нам, як він не боїться Бога?!

Моя мама далі гірко працює, знову заробляє на житло. Я ж іще сподіваюся на вирішення проблеми.

***

І таких гірких сповідей – чимало. Чи почує їх той, хто б мав почути та чи допомо­же залагодити цю проблему? Але, як кажуть, на все воля Божа, бо ж ми всі – Божі діти, і як батько карає дитину, так і Божа кара може дістати кож­ного з нас.

Та, певно, й що випливає з журналістського розслідуван­ня, засновникам кооперати­ву «Аквамарин» не капає за плечі, вони не туляться в тіс­них чужих квартирах зі свої­ми половинами та дітьми, во­ни ж, засновники кооперати­ву, живуть у величезних пала­цах з басейнами, бо будинками це вже й не назвеш, володіють дачами і не тільки в цьому ре­гіоні, але й у елітному курорт­ному Яремчанському…Це, скажімо, не заборонено ніко­му мати, але коли за всім цим не стоять обдурені люди, не ллються їхні сльози за неотри­мане елітне житло, не крутять­ся віртуально мільйони чужих грошей… Хотілося б отримати відповідь, чи не на ці хороми й палаци пішли гроші цих та ін­ших пайовиків?!

P.S. Звичайно, матиме сло­во й засновник кооперати­ву «Аквамарин», теперішній міський голова Ігор Слюзар. Він підіб’є підсумок усього на­ми написаного та, сподіваюся, не «кине» вчергове людей, не звинуватить опозицію та сво­їх колишніх опонентів на мер­ське крісло в тім, що це, мов­ляв, усе вони придумали, що це вони гальмують всі там ро­боти та на нього дарма «наїж­джають», не буде, як першо­класник, кивати на переріза­ні троси (зрештою, хто б то не зробив, люди-пайовики в тім не винні, питайте зі сторожа, якому, певно, зарплатню пла­тять, питайте з правоохорон­ців, до яких би мали зверну­тися за допомогою), не звину­ватить тих, хто має борги пе­ред забудовником, бо там не такі вже й великі суми й вони вагомого внеску у забудову не внесуть, а все ж допоможе по­ки що крайнім і постраждалим в цій історії з довгобудом лю­дям, не на словах пообіцяє, а конкретними діями доведе, бо довгобуд стоїть без даху, а зи­ма ж не за горами….

Джерело:  Олеся Отта