Про освіту, В.Сухомлинського та нашестя варварів

Про освіту, В.Сухомлинського та нашестя варварів
27 Лютого 2015

Ось як описує стан української сучасної освіти у своїй книзі «Аби книжка» О. Бойченко – наш земляк, літературний критик, публіцист та перекладач. Автор пише: «Що так гнітить у храмі освіти? Храм і гнітить. А саме те, що там відбувається. А відбувається там – спільними зусиллями – знущання з освіти. З особливим цинізмом». Я повністю згідний із цим різким твердженням автора. І кожний, хто чесно оцінює стан сучасної української освіти, із таким твердженням погодиться.

Два роки минуло відтоді, як намагаюся прибрати із дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів Коломиї це сміття, цю ганьбу української сучасної дошкільної та середньої освіти, цю лжеблагодійність – шкільні побори.

За твердженням видатного українського педагога В. Сухомлинського, «громадянськість складається із почуття власної відповідальності за те, що у нас ще погано». Із почуття власної відповідальності. Розумієте? Власної відповідальності за все, що – погано. Як це не прикро визнавати, та більшості педагогів, які працюють у сучасній українській школі, глибоко начхати на те, що сказав чи написав В. Сухомлинський. Вони його не читають і його педагогічні поради в роботі не застосовують. Їм це не потрібно. А навіщо їм? Це така більшість. Та є й меншість – це достатньо професійні і достойні педагоги. Та бачу в них один суттєвий недолік – аж занадто вони боязкі. Дуже боязкі. Страх, що їм зменшать педагогічне навантаження, а також страх, що дирекція зробить нестерпними умови їхньої праці, став визначальним для їхньої свідомості. Вони бояться сказати правду вголос. Кажуть: «Час такий. Треба терпіти». А що ж більшість? Більшість хвалить і хвалиться. Похвалив школу і дирекцію школи, можна й себе похвалити. А потім і до головного перейти – позбирати трохи грошенят із батьків. Без цього у них нікуди – гроші, гроші, гроші. Їм дуже потрібні гроші. Чого можуть навчити наших дітей такі педагоги? Ось мій варіант відповіді. Такі грошолюбні та самими собою розхвалені педагоги пригнічують наших дітей своїми комплексами, своєю безпорадністю, своїм рабством, а то й хамством. Окремі діти відмовляються засвоювати такі уроки. На таких дітей велика у мене надія. Та більшість дітей у цій атмосфері лицемірства й створення ілюзії навчального процесу стають байдужими до навчання та громадського життя міста чи країни, після чого тікають із цього світу дорослих нікчем та ховаються від нас у паралельних світах Інтернету чи нічних клубів. Такий результат.

Та повернемося до наявної в українській школі так званої «благодійності». Ця «благодійність» – це псевдонім, під яким приховується справжня природа цього явища, а саме шкільні побори й ганьба сучасної української школи, сучасних педагогів і суспільства.

Після моїх неодноразових виступів проти цього огидного явища, у 2014 році на загальних зборах голів батьківських комітетів Коломийської ЗОШ №1 було прийнято рішення про негайне припинення збирання від батьків готівкових коштів. Збори ухвалили, що батьки або інші особи з власної доброї волі можуть, якщо захочуть, перерахувати кошти на рахунок у банку, який буде відкрито для збору благодійних коштів для покращення матеріально-технічної бази Коломийської ЗОШ №1. Розпоряджатися вказаними коштами може лише батьківський комітет школи, який про розпорядження коштами приймає відповідне письмове рішення. Кожне таке рішення має бути оприлюднене на сайті школи із роздруківкою руху коштів по банківському рахунку.

Однак, незважаючи на це, голови батьківських комітетів окремих класів не припинили свою незаконну діяльність та продовжують збирати із батьків кошти готівкою на різноманітні реальні або вигадані потреби. Збирають для придбання меблів, дверних замків, збирають на АТО. Навіть збирають для придбання подарунків, які вручатиме дітям Святий Миколай! Нещасний святий, яке ж це мабуть приниження для нього!!! Кошти збирають, а от звітувати перед батьками із роздруківками руху коштів по банківському рахунку не поспішають. А ви часто бачили, щоб шахраї звітувалися перед ошуканими? Риторичне запитання, правда? Але що робити шахраям у навчальних закладах? Ви тільки уявіть собі таку картину: школа, у якій учителями працюють шахраї. Я б не хотів, щоб у такій школі навчалася моя дитина. Я б не хотів, щоб мою дитину шахраї навчали патріотизму і любові до Батьківщини. Знаю я, чим вимірюється їхній патріотизм і любов, а саме грошима ошуканих.

Звертаюся до усіх батьків. Якщо голови батьківських комітетів, учителі, директори шкіл чи інші особи, ласі до чужих коштів, запропонували вам здати готівкою кошти на потреби школи, садочка чи класу, знайте – така вимога є незаконною. Особи, які вимагають або пропонують батькам здати кошти готівкою є безвідповідальними й своїми діями ганьблять Україну та українців у своїх власних очах та в очах цивілізованого світу. Вони принижують усіх нас тим, що створюють враження нашої власної неповноцінності, а саме, що ми начебто неспроможні організувати діяльність дошкільних загальноосвітніх навчальних закладів в Україні у відповідності до світових стандартів. Чи знають ці поборники лжеблагодійності, що держава, у якій не діють закони, перетворюється на немічного паралітика, який, за словами І. Франка, «людським презирством, ніби струпом, вкритий». Їм на це начхати. Так от. Якщо вам запропонували здати готівкою кошти на потреби садочка, класу чи школи – кошти не здавайте та заявіть, що ви звернетесь у правоохоронні органи для проведення відповідного розслідування. Це на них подіє. Шахраїв та вимагателів, чим би вони не прикривалися, потрібно ставити на місце. І ще. Ніхто не зобов’язаний бути членом батьківського комітету школи чи садочка. Це право, а не обов’язок батьків. А якщо ваш батьківський комітет збирає кошти готівкою – не беріть участь у діяльності такого комітету – бо діяльність такого комітету антиукраїнська та антидержавна. Це діяльність шахраїв-підлиз, мета яких догоджати лжепедагогам, щоб ті у свою чергу догоджали їхнім дітям гарними оцінками.

В. Сухомлинський та сотні його послідовників своє серце віддавали дітям. Сучасна українська школа у будь-яку мить готова обнишпорити кишені учнів та їхніх батьків, як дрібний кишеньковий злодій та лукавий шахрай. В. Сухомлинський, який написав, що «справжнє виховання це творення щастя в душі іншої людини», та він би просто збожеволів у сучасній українській школі. Збожеволів би!!

Скажіть, хтось може уявити собі, щоб педагоги від Бога В. Сухомлинський чи А. Макаренко збирали гроші із своїх вихованців??! Закликаю батьків, небайдужих до вирішення проблемних питань у сфері освіти, створювати громадські організації для впровадження прогресивних ініціатив у системі української дошкільної та середньої освіти. Я вважаю, що впровадження у школах та садочках відеоконтролю уроків та занять сприятиме наданню дітям освітніх послуг на вищому рівні, а також надасть можливість вчасно виявити серед сучасних педагогів та вихователів шарлатанів та бездарностей від освіти, які калічать свідомість та душі наших дітей. На часі створення у м. Коломиї приватної загальноосвітньої школи та школи-інтернату для дітей із бідних сімей. У таких школах-інтернатах діти мали б змогу перебувати цілодобово, навчатися й нормально жити, допоки їхні батьки борються за виживання чи настоюють на горілці свої пропащі душі. Зізнаюсь, що я готовий офіційно у касу приватного навчального закладу заплатити за якісну середню освіту для своєї дитини, та я відмовляюсь вдавати, що у наших садочках та школах усе добре. Не добре, панове! Ще й як не добре!! Вважаю, що сучасна українська загальноосвітня школа (у тому стані, у якому вона наразі є) – становить реальну загрозу для свідомості та душі наших дітей. Задумайтесь, якої непоправної шкоди можуть завдати дітям малоосвічені бездарності та шахраї від освіти, які упродовж останніх двадцяти трьох років хаосу та безвідповідальності пролізли у навчальні заклади та діють нахабно і безконтрольно? Спільними зусиллями, заради наших дітей та України, ми маємо виполоти весь бур`ян у сфері освіти та створити нову українську школу за взірцями розвинутих європейських країн. Упевнений, що педагоги від Бога наші зусилля підтримають.

На завершення ще декілька цитат українських класиків. «Моральна чистота, моральна цілісність вихователя – це найголовніша і єдина передумова успіху в тій найтоншій сфері людської творчості, яка зветься виховання». «У вчителеві дитина вбачає ідеал, вірить кожному його слову, беззастережно виконує його вимоги. І коли трапляється, що якимось своїм вчинком учитель руйнує віру дитини в нього, в дитячій душі відбувається перша трагедія: закрадається сумнів, зароджується зневіра». «Справжня майстерність вихователя полягає в тому, щоб його вихованець поважав себе, дорожив своєю гідністю. Якщо дитина не поважає себе – це вже межа катастрофи». Це із В. Сухомлинського. А ось що пише про наш з вами час видатна сучасна українська і львівська письменниця Г. Пагутяк у своїй книзі «Кожен день інший». «Життя в нашій країні – як над прірвою. Іноді мені здається, що я могла б жити де завгодно, тільки не в Україні. Не тому, що мені так погано, а тому, що соромно від безсилля». «Тепер храм світогляду роз’їдає тотальна іржа масової деградації». «Є райони для бідних, є райони для багатих, є свобода. Але це свобода раба, випущеного в пустелю без засобів для існування. Родини в нього немає, земляків теж. От і квапиться він щось здобути, вхопити, поки ще має силу». «Існує лише одна свобода – не торгувати собою за жодних обставин».

І насамкінець. «Хтось скаже, дрібнички? Але саме з таких дрібничок і складається загальний візерунок нашого життя. Позбираємо докупи тисячі приємних дрібничок – і в результаті будемо мати приємну країну, позбираємо тисячі дрібних паскудств – і будемо мати те, що маємо: одне величезне паскудство, в якому і доводиться жити», – пише О. Бойченко у своїй чудовій книзі «Аби книжка». Із цим важко не погодитися.

Олег Попик, заступник голови батьківського комітету Коломийської ЗОШ №1