.
.

Коломийці відвідали своїх краян на полігоні в Старичах Львівської області

Коломийці відвідали своїх краян на полігоні в Старичах Львівської області
28 Лютого 2015

Минулої середи коломийська делегація на чолі із новопризначеним головою Коломийської райдержадміністрації Любомиром Глушковим та головою районної ради Богданом Болюком відвідала своїх мобілізованих краян на полігоні у с. Старичах, що на Львівщині. В складі делегації й перший заступник Івано-Франківської обласної ради Олександр Левицький, директор департаменту освіти обласної державної адміністрації Віктор Кімакович, місцеві депутати, керівники структурних підрозділів Коломийської райдержадміністрації, волонтери ГО «Коломия центр», духовенство та аматори сцени з с. Княждвора.

На полігон коломийці приїхали не з порожніми руками, а привезли для своїх земляків подарунки: продукти харчування, солодощі, фрукти, термобілизну та, головне, дитячі малюнки та листівки, власноруч написані дітьми нашим захисникам вірші й листи, де червоною ниткою пронизана настанова – неодмінно перемогти й повернутися живими додому. Це зворушувало до сліз. Було видно, що наші мобілізовані вояки також щиро перейнялися дитячими роботами, їхніми листами-побажаннями, бо довго їх розглядали, брали для себе й побратимів на згадку, як оберіг. Було для наших краян і Боже благословення від коломийських священиків та цікава, щира й добра концертна програма від народного аматорського оркестру народних інструментів й жіночого вокального ансамблю (кер. Василь Кавацюк та Наталія Шевченко) Будинку культури с. Княждвір. Але головна мета відвідин, як наголосив Любомир Глушков, – це на власні очі подивитися, в яких умовах проживають наші земляки, як забезпечені одягом, зокрема військовою формою та взуттям, як їх тут харчують, чи не хворі. А ще вивчити запити, чого ще потребують. «Ми приїхали, аби не зі слів, а особисто переконатися в яких умовах вони тут проживають, як харчуються та як одягнені», – сказав очільник району.

На полігоні в Старичах бойовому мистецтву навчається 47 коломийців

На полігоні у с. Старичів уже три тижні проходить військову підготовку 47 коломийців, мобілізованих Коломийським військовим комісаріатом під час четвертої хвилі мобілізації. Наймолодшому новобранцеві лише 20 років, найстаршому – 52. Переважна більшість чоловіків служила у війську та здобула військовий фах, але є й такі, хто на службу призваний уперше. На полігоні мобілізованих наново навчають військовим професіям, тут є роти водіїв-механіків, ремонтників, стрілків, підривників, саперів тощо. Як стверджують коломийські новобранці, вони самі мали змогу визначитися з новою військовою професією і до їхніх побажань на полігоні дослухалися та розподіляли по ротах. Усіх мобілізованих одягнули, як і обіцяли. Тобто кожному видали два комплекти військової форми (літню й зимову), два комплекти термобілизни, термопанчохи та канадські берци за дві тисячі гривень і головні убори. Мешкають мобілізовані в наметах, чи не щодня миються в бані, тричі на день харчуються. Кажуть, що смачно та ситно. Дехто запевняв, що аж набрав вагу. Коли на стрільбах, то мають ще одне додаткове харчування, яке їм туди доставляють. Підйом для новобранців о 6.00, від 6.30 до 7.00 – сніданок, після того навчання. Обід о 13.30, вечеря о 18.30, відбій о 22.00.

Як сказав Любомир Глушков, Коломия на 100% виконала свої зобов’язання перед державою у плані мобілізації. Тепер розпочинається нова чергова хвиля мобілізації і «я хочу, щоб рідні та близькі бійців були впевнені, що їхні близькі будуть належним чином забезпечені державою».

P2181291.JPG

Але найголовніше, на чому наголосив голова райдержадміністрації, що громада Коломийщини не забуває про своїх краян. Та пообіцяв, що все необхідне для мобілізованих коломийців надаватимуть. А оскільки на місці почули про певні проблеми, то спільно із керівництвом області будуть їх вирішувати. Зокрема, на сьогодні наші військові потребують медичних препаратів, наколінників та налокітників, а ще карематів.

P2181135.JPG

P2181105.JPG

Побували у військовому госпіталі

Того ж дня коломийська делегація відвідала і Військово-медичний клінічний центр Західного регіону (військовий госпіталь) у Львові, де на відновному лікуванні перебувають поранені в АТО наші земляки. Знову ж їхали не з порожніми руками, везли з волонтерами гостинці для поранених бійців. І не тільки для коломийських, а для всіх, хто там лікується. В госпіталі зустрілися із заступником начальника центру по роботі з особовим складом Іваном Держилом, який ознайомив із реабілітаційною роботою в госпіталі та допомогою нашим бійцям у відновному лікуванні. З його слів, медичну допомогу в центрі отримали близько двох тисяч військовослужбовців. У даний час на лікуванні перебуває 125 учасників бойових дій, які отримали поранення різного ступеня важкості, зокрема, мінно-вибухові травми та поранення кінцівок. До Львова поранених доправляють авіатранспортом із Військово-медичного клінічного центру Північного регіону (м. Харків) та Дніпропетровської обласної клінічної лікарні ім. Мечникова. Як зазначив заступник начальника центру, тут не ділять пацієнтів на своїх та чужих, адже для них всі поранені бійці є своїми. Також Іван Держило зробив невеличкий екскурс відділенням відновлювального лікування, яке наразі розширюють.

P2181149.JPG

P2181200.JPG

Відвідали пораненого пілота-коломийця

На час приїзду в госпіталі перебував наш краянин Євген Краснокутський – майор Збройних сил України, льотчик-оператор вертолітної ланки окремої бригади армійської авіації, з яким зустрілися коломийці. Це той один вцілілий боєць із підірваного ще в травні літака над Слов’янськом. Тоді 2 травня в ході бойових дій неподалік міста Слов’янська переносними зенітними ракетними комплексами було збито два вертольоти Мі-24 Збройних сил України, які здійснювали повітряне патрулювання. П'ять бойових українських офіцерів загинуло, а Євген Краснокутський єдиний залишився живим та неушкодженим. Але пілота після вдалого приземлення на ворожій території відразу взяли в полон сепаратисти. Вони знущалися з українського бійця: били до нестями та прострілили йому ногу. Ще в 20 червня минулого року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Євген Краснокутський нагороджений орденом Богдана Хмельницького III-го ступеня.

P2181256.JPG

Голова РДА особисто вручив Євгенові певну суму коштів від коломийців та побажав бійцю швидкого одужання.

З ПЕРШИХ ВУСТ

Микола Атаманюк, 30 років, с. Княждвір

- Те, що мене мобілізували, не було несподіванкою. Від перших днів четвертої хвилі мобілізації я щодня чекав, що от-от принесуть повістку. Окрім того, вже служив у Євросоюзі в миротворчих військах спецпризначення. Що стримувало самому податися? Певно те, що маленька дворічна донечка Анічка вдома, та дружина з дня на день мала народити другу дитину. До того ж останні три роки будував мости у Фінляндії, Литві, Латвії, Росії, оскільки моя мирна професія – висотник-монтажник. Працював вахтовим методом. За кілька днів була якраз моя вахта, мав їхати знову на роботу під кордони Фінляндії. Та я все-таки обрав інше, близьке серцю – захищати суверенітет нашої держави. Коли отримав повістку, відразу пішов до військкомату для проходження медкомісії. І ось я тут, на навчаннях на полігоні. Звісно, хвилювань у родини було чимало. Особливо дуже переживала дружина. А я – за неї. Бо дуже люблю їх, моїх рідних. І за них готовий віддати життя, лиш би здобути перемогу та мир в Україні.

- Віктор Овсянніков, 39 років, с. Отинія

Отримав повістку 26 січня, а вже наступного дня прибув для проходження медичної комісії. Ні, не втікав, не ховався, хоча вдома залишилася одна старенька мати Анастасія Петрівна. Хвилююсь за неї, а вона плакала, мене в дорогу споряджаючи. Але ж хто, як не ми, будемо виборювати свободу для свого народу, своїх рідних. У всіх, хто тут, на полігоні, – бойовий дух. Ми всі готові захищати землю, ми готові навіть померти за свою сім`ю, своїх дітей, мирне небо.

Згадує, й не один раз, Віктор свого 15-річного сина, який проживає зі своєю матір`ю, його колишньою дружиною. І в кожному слові про сина звучить неабияка любов та відчувається ніжність, а на очах аж сльози блищать. Він хоче захистити сина, стати для нього взірцем, щоб той гордився своїм батьком, який готовий віддати життя за свою кровинку і всіх українців.

Нині Микола Атаманюк та Віктор Овсянніков в роті механіків-водіїв. Самі обрали цей фах. Запевняють, що до їхніх думок, тобто всіх мобілізованих тут, начальство дослухається та бере пропозиції до уваги. Не нарікають коломийці й на військове спорядження, їх тут одягнули, взули, забезпечили необхідними речами, потрібними на полігоні чи там, на Сході. Хіба що хвилюються за бронежилети та каски. Чи видадуть їх? Хоча Віктору це спорядження передали знайомі з Одеси. А, як додає їхній заступник командира роти по роботі з особовим складом, майор Андрій Вовк, бронежилети вже навіть випробували на стійкість на полігоні, тобто простріляли бойовими патронами. Міцний, стійкий бронежилет, захистить.

Не нарікають чоловіки й на умови проживання на полігоні, тим більше на харчування. Воно тут триразове та плюс четвертий раз – пайок із хліба, сала та печеної картоплі під час стрільбищ. Тоді польова кухня сама до хлопців-вояків мандрує. Отож тут і м'ясо не раз на день, і салати, й риба, й кури… Віктор запевняв, що аж вагу набрав. Та й факт смачного харчування мобілізованих на полігоні в Старичах підтверджує наш водій автобуса з Коломийського АТП Ярослав Рибчук, який привіз нас до наших краян і якому випала нагода пообідати в польовій кухні. Так ось, як розповідав потім, на перше був смачний суп із м`ясними фрикадельками, на друге – вермішель із підливкою, як удома, та великою котлетою, салат із капусти, хліб, компот. Смачно й ситно. Щодо дозвілля, то можна пограти в шахи чи шашки, погортати підшивки газет, переглянути телепередачі, адже телевізори є й у наметах, а на кухні з усіх сторін – великі плазмові. Щодо навчання, то все по-новому: водіння ж не легковика, а військової техніки. Та й не для мирних цілей. Мають знати й усі нутрощі тієї бойової машини. А ще стрільба, тактика ведення бою, військово-медична та інженерна підготовки, військова топографія тощо. Одна мрія в наших мобілізованих коломийців –неодмінно повернутися на рідну землю, до своїх рідних живими та з перемогою. Хай усіх їх береже Господь Бог!

Олеся Отта



Коломия доставка піцца