На Буковелі лунали постріли та вибухали гранати

На Буковелі лунали постріли та вибухали гранати
7 Серпня 2013

Більше півтори сотні чоловіків на одну добу поринули у військову атмосферу. Учасники фестивалю страйкболу зібралися на Прикарпатті з трьох країн світу: Білорусі, Російської Федерації та України. Вони відтворювали події 1944 року так званого Бродівського котла.

Автомати, гранати, димові шашки – це далеко не повний перелік спорядження кожного вояки, який минулими вихідними побував у відпочинковому комплексі «Буковель». Щоправда, усі атрибути війни були несправжніми.

Страйкбол – це командна гра, у якій воюють між собою дві чи більше команди 6-міліметровими кульками з точних копій бойової зброї. Гравці в один голос кажуть, що на відміну від пейнтболу, де стріляють кульками з фарбою, у страйкболі все опирається на чесність «вбитих». Коли кулька влучить у гравця, він сигналізує про це і виходить з гри. «Трапляються «МакЛайуди» – це гравці, яких неможливо вбити. Вони після попадання кульки продовжують гру. Якщо вдається їх викрити, то автоматично їх виключають з команди і надалі з такими страйкболістами ніхто не хоче мати справи», – розповідає Володимир Могильняк, учасник коломийської команди зі страйкболу «Гуцули».

Страйкбол вигадали японці після Другої світової війни. Оскільки їм було заборонено володіти справжньою зброєю, то винахідливі чоловіки почали відпрацьовувати елементи бою з використанням копій рушниць та автоматів. Пізніше страйкбол завдяки своїй реалістичності здобув популярність в усьому світі. В Україні цей вид екстремального спорту та відпочинку з’явився на початку 2000-их років.

– Зараз у Коломиї налічується вже три страйкбольні команди. Першу команду «Гуцули» було створено 2005 року. Нас є 7 осіб, – згадує Євген Гапич, затятий страйкболіст та організатор фестивалю на Кубок «Буковелю». – Спочатку ми грали пейнтбол, але то швидко набридло, бо була обмежена територія. У страйкболі є зміст: відтворюються військові операції і гравці не обмежені у просторі. Ми граємо раз на декілька місяців.

У Яремчанському районі страйкбольні ігри відбуваються вже всьоме. Цього разу гра мала назву «Бродівський котел». Учасники фестивалю відтворювали події 1944 року, коли протягом місяця три сторони – І Український фронт з радянськими частинами, німецькі війська разом з СС «Галичина» та війська УПА – вперто відстоювали свої позиції під Бродами.

Гравці кажуть, що цього разу воювати було важче, адже всі «бої» відбувалися у горах. Деякі вояки за добу здолали понад 50-60 кілометрів, несучи на плечах важку ношу з необхідним спорядженням. Погода подарувала сонячний день. Усі страйкболісти були вбрані у доволі теплі камуфляжні форми. Виглядало, що їм було спекотно, проте ніхто тут не скаржився. На війні, як на війні.

Граючи у страйкбол є чудова можливість відволіктися від буденного життя і на час гри перевтілитися у мужнього бійця. Окрім стрілянини, гравці відпочивають на природі, милуються чудовими краєвидами, живуть в диких умовах та набираються позитивних емоцій для реального життя.

На Кубок «Буковелю» приїхало багато гравців з Тернополя. Один з них – Олександр, якого не можна було оминути увагою. Він, окрім повного військового спорядження, ще й вирішив замаскуватися, розфарбувавши своє обличчя зеленою та чорною фарбою. Чоловік каже, що грає вже багато років і страйкбол для нього – це хобі. У житті Олександр займається радіофізикою і часом йому хочеться відволіктися від відповідальної роботи хоча б на мить. «Нам подобається військове обмундирування, відчуття реалістичності. Для нас це водночас спорт і відпочинок», – каже страйкболіст.

1084933_544632832253006_1317885421_o.jpg

Сергій Притула, відомий шоумен з Тернополя, є давнім прихильником цього екстремального виду спорту. У ньому він вже 5 років і зараз представляє тернопільську команду «Каскад». Цього разу чоловік воював на боці СС «Галичина». «Я граю страйкбол, тому що мені подобається принцип гри – чесність, – поділився Сергій Притула. – У цю гру грають всі свої хлопці, а тому тут завжди приємна атмосфера».

Майже 20 учасників налічує російська команда з Ярославля. Гості розповіли, що природа Українських Карпат їм дуже сподобалася. Сергій – офіцер запасу російської армії, каже, що військове життя не відпускає. У страйкболі має можливість реалізувати свої військові поривання, а ще шукає адреналіну та гострих відчуттів. Завдяки цій грі він знайшов багато друзів. Пліч-о-пліч з Сергієм воювала єдина представниця слабкої статі Христина. Дівчина запевняє, що задніх у бою не пасе і жодних поблажок від чоловіків не чекає. У хлопчачі ігри вона грає вже 4 роки.

До слова, страйкбол – це далеко не дешева гра, адже спецодяг, зброя та інші необхідні у бою речі коштують чимало і їх можна придбати лише у декількох спеціалізованих магазинах. Обладунки страйкболіста у середньому коштують півтори тисячі доларів США. Ті, хто вже грає у страйкбол, кажуть, що витрачені гроші вартують тих емоцій, які отримують у ході гри. Щоб стати страйкболістом, спершу потрібно мати найнеобхідніше спорядження та велике бажання. Після декількох ігор стає зрозуміло, чи людина є командним гравцем, чи ні.

Після закінчення гри було визначено переможців. Ними стали гості фестивалю: росіяни та білоруси, які воювали на боці радянських військ. «Нас зовсім не засмутило, що ми програли. Результат гри виявився таким, як і в бою 1944 року. Це засвідчило те, що історію переписати неможливо», – констатував задоволений і стомлений Євген Гапич.

«Торгова марка «Пістинська Джерельна» завжди з радістю підтримує активних і талановитих людей, особливо молодь, які наполегливо ідуть до своєї мети. На сьогоднішній день екстремальні види спорту здобувають більшу популярність серед молоді. Таким чином молодь може позбутися шкідливих звичок, згубного впливу вулиці і тим самим зберегти здоров’я нації.

Цим фестивалем ми прагнули показати людям, що спорт – це не лише корисна справа, а й дуже захоплююча річ. Він розвиває вольові якості, ти стаєш наполегливішим і стійкішим, впевнено можеш досягти своєї мети. ТМ «Пістинська Джерельна» не вперше підтримує такі заходи, тому я особисто вдячний за підтримку і висловлюю щиру подяку Василеві Кравчуку, виконавчому директорові ТМ «Пістинська Джерельна». З повагою – Євген Гапич.

Джерело:  Оксана Рижук, член НСЖУ


    18 Жовтня

    17 Жовтня