Мабудь кожен з нас смакував грибами гливами. А чи замислювались ви чи є корсним для вашого організму вживання цих грибів. Чи не нашкодять вони вашому здоров"ю та здоров"ю ваших рідних та близьких людей?

Серед всіх грибів, мабуть, тільки вешенка є дійсно корисним продуктом. Про смак гливи в порівнянні, наприклад, з білими грибами, можна посперечатися, але вже одне те, що клітини гливи містять набагато менше хітину (про який я писала статті про гриби), призводить до того, що нівелюються негативні сторони грибного сімейства.

За останні 10 років вешенка завоювала міцні позиції в меню ресторанів, прилавках магазинів і на наших обідніх столах. Її оцінили не тільки як смачну приправу до м ’ ясних та овочевих страв, але і як самостійний харчовий продукт.

Результати досліджень різних країн в останні роки говорять про високу харчової цінності гливи, яка визначається відносно невисокою калорійністю і значним вмістом різноманітних необхідних для живлення речовин. А відмінні смакові якості гливи здатні внести приємне різноманітність в харчуванні, що важливо саме по собі.

У 100 грамах гливи за різними джерелами міститься близько 30-40 ккал. Для порівняння в 100 грамах м'яса курки міститься 165 ккал. Тобто вешенка в 4 рази менше калорійна.

Біологічна цінність грибів вешенка визначається високим вмістом білка, клітковини, мінеральних речовин і вітамінів.

Для підтримки активності шлунково-кишкового тракту людині необхідно вживати клітковину, яка скорочує перебування їжі в шлунково-кишкового тракту і забезпечує очищення організму від продуктів травлення. При цьому важливо, щоб продукт, що містить клітковину, не був надмірно висококалорійним, як наприклад білий пшеничний хліб. Особливо сильний вплив на допомогу шлунково-кишкового тракту надають супи-пюре з гливи.

Із загальної маси азотистих речовин гливи, білки становлять до 70%, головна цінність яких полягає в наявності незамінних амінокислот: лізину, треонін, валін, фенілаланіну.

Кількість вуглеводів у плодових тілах грибів гливи поступається вмісту азотистих речовин, що відрізняє гриби від рослин. Для грибів характерно зміст специфічних цукрів: треалоза, грибкових захворювань (міститься у коров'ячому молоці). Замість глюкози, основного компонента рослин, гриби містять манітол, який є хорошим замінником цукру. Тому діабетики можуть споживати 200 грамів гливи в день, зберігаючи нормальний рівень цукру в крові.

Мінеральні речовини, що входять до складу гливи, чи не повторюють таблицю Менделева, при цьому у них відсутні важкі метали і радіоактивні елементи, тому що гливи вирощуються в екологічно чистих умовах. Нітрати, нітрити, пестециды і гербіциди плодовому тілі практично відсутні. Митоксины в вешенке не виявляються.

За американськими даними в 148 грамах гливи міститься 11% денної потреби людини в залізі, 18% денної потреби людини у фосфорі, калію (що, до речі, більше, ніж в яблуках, моркви томатах, дині та виноград), цинку.

У вітамінному складі гливи «чемпіони» - В1-тіамін і В2-рибофлавін.

При нестачі тіаміну у людей виникає стомлюваність, дратівливість, безсоння, головний біль, можливі болі в області серця, зниження артеріального тиску, зниження апетиту, болі в животі. За даними німецьких учених зміст тіаміну в вешенке (в 100 г 0,18 мг) в 3 рази більше, ніж у шиїтаке (китайському гриба) і в 2 рази більше, ніж у шампіньйони. Більш того, ні один фрукт або овоч, крім бананів (в 100 г 0,16 мг) і близько не підібрався до вешенке за змістом цього вітаміну.

Дефіцит рибофлавіну веде до уповільнення зростання, слабкості, знижується зір, з'являється сльозотеча, помутніння рогівки. І з цього вітаміну вешенка перевершує шиїтаке і печериці. У 100 г свіжої гливи міститься 0,65 мг рибофлавіну, що забезпечує 30% добову потребу людини. Ніяким фруктам і овочам за вешенкой не наздогнати за змістом цього вітаміну.