Весна 2013 року стала справжнім колапсом для українських доріг та для споді­вань українців на покращення життя вже сьогодні. Через від­сутність господаря всі дороги країни в одну мить просто роз­сипалися. У Коломиї ситуація аналогічна – постійний брак коштів негативно позначився на дорожньому полотні місь­ких вулиць.

Хронічне захворювання по­ганих доріг дуже гостро сто­сується вже оспіваного рані­ше мікрорайону Леонтовича. Таксисти як не їхали туди, так і далі відмовляються перетина­ти межі повного бездоріжжя.

Навесні, коли сніги та­нуть, перед очима відкрива­ється картина, гідна стати ре­альною ілюстрацією чергової комп’ютерної іграшки на зра­зок «Сталкера». Без іронії, бо­лото сягає вух. Калюжі швид­ше нагадують маленькі озер­ця і щоразу перед кожною та­кою водії отримують чергову порцію адреналіну, бо, запли­ваючи на середину, не знають ані глибини занурення, ані чи там не чатує на них відкритий люк.

Для мешканців згаданого мі­крорайону добирання до міс­та – це щоденний стрес. Люди вже звикли так жити, бо добре там не було ніколи. Щоправда, торік міська влада все ж звер­нула увагу на проблеми мікро­району. Капітально відремон­тували невеликий шмат доро­ги на вул. Леонтовича. З бю­джету міста витрачено шале­ні кошти (згідно з інформаці­єю міської ради, лише вартість 1 тонни асфальту коштує плат­никам податків 945 гривень), а результат практично нульовий, тому що як може на щойно збу­дованому дорожньому полот­ні стояти вода? Не треба бути експертом у цій галузі, щоб пе­редбачити швидке руйнуван­ня дороги. І знову все спишуть на особливості клімату (багато циклів замороження і розморо­ження), а насправді все криєть­ся у звичайній непрофесійнос­ті.

Хотілося б нагадати, що, згідно з договором, кожна ор­ганізація, яка виконує роботи на вулицях Коломиї, надає га­рантійний термін на виконан­ня робіт. Він складає три ро­ки. Якщо протягом цього ча­су у виконаній роботі вияв­лять дефекти, то підрядник зобов’язаний за власний раху­нок усунути всі виявлені недо­ліки. Керуючись цим положен­ням, люди спокійно можуть ви­магати реконструкції аж до тих пір, поки виконавці не навчать­ся робити добре.

Влада міста обіцяла, що цьо­го року продовжить покращу­вати благоустрій мікрорайону, але у відповіді на інформацій­ний запит йдеться, що «коштів у міському бюджеті на про­ведення ремонту дорожньо­го покриття вулиць Пушкіна, Моцарта на 2013 рік не перед­бачено». Надія помирає остан­ньою. Чиновники сподіва­ються, що за рахунок коштів бюджету розвитку по місту Коломиї у 2013 році заплано­вані роботи по «Капітальному ремонту вул. Леонтовича з під’їзними шляхами до жит­лових будинків та встановлен­ня тротуарів» на суму 400 тис. гривень все ж будуть проведе­ні. Мабуть, кожен усвідомлює, що згадана сума – це лише кра­пля у морі.

Стиснувши зуби, мешкан­ці мікрорайону Леонтовича будуть і надалі місити боло­то у дощову погоду та диха­ти пилюкою, коли все висихає. Ситуація там не зміниться, по­ки люди не усвідомлять, що варті кращого життя, поки маса невдоволених не сягне критич­ної позначки і всі, від старого до малого, не прийдуть під сті­ни ратуші з вимогою реальних дій, поки чиновники не відві­дають згадані вулиці Моцарта, Леонтовича та Пушкіна не на своїх дорогих авто, а пішки.

Погані дороги – це наслі­док пострадянського мислен­ня. Більшість вважає, що їхня власність закінчується за по­рогом власної квартири, якщо будинок знаходиться на балан­сі комунального підприємства, або ж за хвірткою подвір’я. З моментом коли кожен мешка­нець вулиці, мікрорайону і міс­та загалом усвідомить, що все довкола належить йому, і буде порядок.